Реляция паломника

На початку трохи ми боялися – іти, не іти, чи дамо раду …? Але піша проща це бул винятковий час. Час де треба було дати щось від себе, але ще білше можна отримати. Цей час кожний мав можливість пережити на свій спосіб: помолитися, поговорити з Богом, може за щось подякувати чи просто передумати ріжні справи. Така мандрівка вчила нас радості з малих річей: з зеленого дерева, з гарной пісні, канапки від товариша чи горнятка води…

На шляху не завжди було легко. Часом світило сонце, а часом ішов дощ. Це подібно як в житті. Коли по дорозі входили ми на високу гору, почав падати сильний дощ, гриміло, нам бракувало вже сил… Але вспільно ми помолилися і все перейшло. З Богом дали ми раду! Всі тішилися, що ціла наша група щасливо дотерла на Гору Явір - до Матері Божої! Вона там на нас чекає… На кожного з нас…

Дуже дякуємо організаторaм за тогорічну Пішу Прощу на Святу Гору Явір!

До зустрічи на шляху!

Лідія